Обізнаність - інструмент ефективного розвитку

  Питання освіти має стати одним із найпріоритетніших факторів у ефективному вирішенні проблем розвитку держави.

 Як студент найкращого економічного ВУЗу  України мене здивувала одна річ - ні спудеї, ні викладачі, з якими мені довелося поспілкуватись (за окремих винятків) не можуть відкрито виголосити свої думки щодо оптимального курсу майбутнього розвитку держави.
Можливо, причина в тому, що більшість із них розчарувались в політиці і не довіряє нікому, а дехто просто ставить навчання вище свого майбутнього. В кінці-кінців, можливо і те, що для економіста, перш ніж робити висновки, потрібно ознайомитися з текстом тої ж Асоціації, обсяг якої складає понад тисячу сторінок. Звідси - небажання читати значні обсяги інформації і будувати свої висновки на емоціях та на тому, чим нас годують ЗМІ.

  З іншого боку, чудовим кроком керівництв провідних навчальних закладів економічного профілю в сьогоднішніх умовах було б введення додаткових експрес-дисциплін (можливо у вигляді факультативів), спрямованих на розгляд та трактування основних інтеграційних договорів МС та ЄС, моделювання економічних наслідків інтеграції в те чи інше утворення. Погодьтеся, розгляд таких складних питань потребує залучення найкращих "умів" країни. В кінці-кінців - на кому, як не на молоду генерацію економістів ляжуть проблеми складного вибору шляху інтеграції України та розв'язання проблем, які все більше поглиблюються. Введення згаданих дисциплін підвищило б обізнаність молодих спеціалістів стосовно перспектив розвитку країни та сприяло б їхній інформаційній захищеності в умовах активної пропаганди з обох сторін. 

Пам'ятайте - НЕ можна вірити ТОМУ, що говорять інші, САМОМУ не ознайомившись із цією інформацією безпосередньо, якщо у Вас є така можливість!

  Тим не менш, такій освітній діяльності повинні піддаватися не тільки економісти, але й майбутні представники професій тих галузей, на які така інтеграція чинитиме значний вплив (наприклад, юристи).
  Однак відсутність такої реакції з боку університету (не тільки нашого) можна пояснити наступними причинами:

• значна бюрократія (великі труднощі із введенням нової програми);
• брак часу на розробку необхідних матеріалів;
• побоювання неадекватного сприйняття такої ініціативи владою (посередництвом Міністерства освіти й науки, яке вочевидь старається контролювати студентство як потенційне джерело рушійних сил Майдану);
• ризик суб'єктивного викладення матеріалу викладачами на користь того чи іншого інтеграційного утворення, що призведе до викривлення правди;
• небажання вищих органів сприянню обізнаності студентства в болючих питаннях, тощо.

  Тим не менш, питання Асоціації, як ми розуміємо, потроху втрачає актуальність через небажання його підписання керівництвом держави.