Мені, як християнину не подобається перспектива опинитися в гей-середовищі. Для запобігання цьому потрібно хоча б розуміти, чого варто боятися, і що можна вдіяти.
Мабуть, кожного жителя України турбує статус одностатевих відносин. У кожного своя думка та кожен може привести масу аргументів на захист своєї точки зору. Імовірно, мало хто знає, що відповідно до рішення Європарламенту від 2010 року, одностатеві шлюби, зареєстровані будь-якою країною-членом, чинні на території всього ЄС. Також зрівнюється їхній статус. Таким чином, якщо є хоч одна держава, в якій реєструють гомосексуальні стосунки [їх в ЄС зараз 9], вони узаконені на всій території Союзу.
Хочу сказати, що це один із небагатьох негативних факторів євроінтеграції, серйозність якого змушує задуматися над її необхідністю. Чи дійсно ми готові до такого? Чи потрібно це нам?
Перш, ніж відповідати на ці запитання, треба згадати, що ЄС - не тільки гомосексуали, яких вистачає і без того в Україні, тій же нетолерантній до них Росії. Євроінтеграцію потрібно перш за все розглядати як розвиток правових, економічних та інших сфер. Стосовно моральності та цінностей, які нам "нав'язуються" Амєрікою, Європою та іншими "ворогами народу", то вони знаходяться лише в наших руках! Не Америка і не Європа руйнує наші цінності, а ми самі, наше небажання перемогти власний стадний інстинкт. Ми звикли спихати все на інших, і не бачити своїх помилок. До речі, стосовно цінностей та національної самобутності - де ви у Донецьку побачите колядників чи щедрувальників, вертепи чи хоч якісь інші ознаки національної належності? На противагу йому подивимося на вічноєвропейський Львів - не знаю і року, щоб там не проводили різноманітних цікавих заходів на Різдво, наприклад. Як бачимо, Львів демонструє ознаки не польського, не угорського, не австрійського, а саме чітко українського міста.
По-друге, згадаймо, що євроасоціація - це не Євросоюз, до якого ще нам років 10 прямувати, а отже, - шлюб, визнаний між Сесілом Томасовичем і Джеком Робертовичем, укладений у Франції не буде дійсним на чистій українській землі.
Навіть при прийнятті відповідних юридичних актів наше головне завдання - зберегти нашу самобутність і характерну мораль. Чую часто такі історії, мовляв в Європі якщо гея (лесбіянку) не візьмуть на роботу з причин некомпетентності, то той може подати в суд за дискримінацію і виграє цю справу. Пам'ятайте!, що в суді також працює людина, яка увібрала в себе цінності і мораль народу. Окрім того, скоріше за все, що цей суддя сам не розібрався в справі. Тоді це питання не до голубих, а до судової системи. Від кожного з нас залежить, чи той суддя буде яскраво європейським, чи українським.
Я в цій статті обережно обходжу питання євроінтеграції, а пишу суть - що нас чекає і хто винен в тому, чим нас залякують.
В кінці-кінців, статтю я писав для того, щоб висловити свої рекомендації по нівелюванню ризиків, ось вони:
Перше! Перестаньте винити в своїх проблемах інших, а почніть щось робити (це стосується всіх життєвих дилем).
Друге! Не піддавайтесь на пропаганду того, що Європа - це геї і все!
Третє! Хапайте своїх дітей і відтягуйте від телевізора, де показують голубих!
Четверте! Виховайте своїх дітей так, щоб вони розуміли, що хороше, а що - погано!
П'яте! Хоч я і не психолог, але чомусь я так думаю, що активне гомофобське виховання має зворотний ефект (але це краще почитайте в книжках по педагогіці)!
Шосте! Розвивайте і удосконалюйте свою культуру! Для цього хоча б почитайте свою історію та про звичаї українського народу!
Сьоме! Якщо Україна серйозно настроєна через десяток років опинитися в ЄС, то вона має вдосталь часу для прихованої антиагітації одностатевих стосунків - Європі потрібна Україна, що показали численні збориська їх на Майдані, а тому вона може трохи скористатися цим.
Завжди ваша Сліпа Uкраїна!
